e-mail: suverenw@gmail.com

Свій погляд

Україна для тих, хто її любить!

Пошук

Новини з відусиль

Зовсім свіже.
Вчора, 2 червня десь близько 10.30 їдемо з товаришем мимо об'єкту який йому доручено контролювати власником. Щось підказує – треба зупинитись та заглянути за ворота.
Виконуємо.
Перед очима картина «маслом». Ворота нашого об’єкту відкриті, в приміщенні стоїть «КАМАЗ» держ.номера АА7424КТ і так собі спокійненько загружає на кузов металеві вироби які зберігаються в нашому приміщенні. Підходимо до людини яка назвала себе контролером, запитуємо:
-А що тут відбувається?
-Вам яке діло? В відповідь.
-Ми, як представники власника, хотіли б знать хто дозволив вивозити метал з нашого об’єкту.
-Хвилиночку. Відповідає. Дістає мобільник. Комусь доповідає. Через кілька хвилин, підходить невеликий на зріст, але рішуче налаштований хлопець.
-Ви що тут робите? Хто такі? До нас.
-Та ні. Що ви тут робите? Ми представники власника. А ви хто?
-Власники ми. Бачите он на дверях наші замки, значить власники ми.
Переглядаємося. В обох очі завбільшки з металеву гривну.
-Нічого собі. Хлопче, це якщо ми на твою хату повісимо свій замок, то це вже буде наша хата? Питаємо.
-Так, ідіть звідси, бо зараз міліцію визову. В відповідь.
-О, дуже добре, вперед ,ми чекаємо.
Кудись телефонує. Хвилин за десять з'являється автомобіль державної охорони. З нього виходять два співробітника і починають їсти нас очима.
-Хто такі? До нас.
-Представники власника цього об’єкту. Відповідаємо.
-А ви з якої причини тут? Ми чекаємо співробітників міліції а не вас. Додаємо.
-Ми замість міліції. В відповідь.
Вже цікаво.
-Та ні хлопці. Нам міліція потрібна.
Набираємо 102 доповідаємо що відбувається, чекаємо. Чекати довелось не довго хвилин двадцять – для нашого часу навіть швидко.
Весь цей час «КАМАЗ» натоптує нашим металом свій кузов та ще й причіп.
Підходять працівники міліції.
-Що тут у вас?
- Так от, грабують.
-А ви хто? Це до нас
-Представники власника.
-Документи на право власності є.
-Вже везуть.
-А ви хто? Документи є? До опонентів.
Опоненти відходять в сторону кудись телефонують.
Через деякий час підходить директор добре відомого товариства з обмеженою відповідальністю «Євромейл» Мосійчук Дмитро Борисович.
Він до співробітників міліції: «Я вас слухаю»
Співробітники: «Ви хто?»
-А ви хто? Лунає від Мосійчука.
Співробітники відрекомендовуються і повторюють запитання.
-А чого це я перед вами повинен звітувати. В відповідь.
-Робіть запрос, викликайте в райвідділ там і будемо спілкуватися.
Переглядаємося ми між собою, співробітники між собою. Кому робить запит і кого викликати в райвідділ?
Це ми знаємо, що він Мосійчук і директор «Євромейла» а співробітники ні.
Звертаємось до одного з них: «Хлопці може потрібно припинити завантаження автомобіля?»
-Поки не має підтвердження на право власності не маємо права. Відповідь
Дивуємось: «Це виходить, якщо мій будинок грабують, а мої документи, на цей будинок, лежать в банківській скринці, то працівники міліції, будуть спокійно спостерігати як мої речі грузять на підводу і вивозять в невизначеному напрямку, бо банк вже закрито і я не маю змоги оперативно надати документи».
-Весело!
-Ну та добре.
Під'їзджають: директор та юрист з документами (оригінальними) які засвідчують право власності.
«КАМАЗ» погрузився чіпляє причіп.
-Заяву робити будете? До нас.
-Звічайно будемо. Відповідаєм.
-Пишіть.
-А ви будете? До опонентів.
-Ні не будемо. Відповідь.
«КАМАЗ» починає рухатись.
-Хлопці, речовий доказ зараз зникне. Звертаємось до співробітників.
-Ми зафотографували і на відеокамерах є. В відповідь.
Ми знову переглядаємось.
На очах у співробітників солом’янського райвідділу, нас пограбували тон на 20 як мінімум металу. Послали їх (співробітників), як зараз кажуть, в легеньку еротичну подорож, а вони взяли з нас заяву та пояснення, сіли в свій автомобіль і розтанули без залишку.
«КАМАЗ» розтанув трохи раніше.
Подивились ми один на одного з моїм товаришем і подумали: «Мілиція, поліція, закон… ну-ну».
Тримайте порох сухим, це все що вам, можливо, допоможе.
P.S. Ця історія має чимало пікантних деталей які передували цьому випадку, та я не буду їх поки що публікувати. По перше за браком часу. По друге, мені здається, що вона ще матиме дуже цікаве продовження. І по третє, завжди треба давати людям шанс виправити свої помилки.
Василь Горда.