e-mail: suverenw@gmail.com

Свій погляд

Україна для тих, хто її любить!

Пошук

Новини з відусиль

     Знов з’явилися, закрутилися, щоб не дай БОГ не забарилися...
- До корита.
     Люди дивляться, та дивуються, переймаються, ждуть, турбуються...
- Сіють жито
     Опозиції, пропозиції, крик, брехня та дурні традиції...
- Не цікаво
     Вже наслухались, вже навірились, вже побачили, вже й зневірились...
- Йдем на каву...

        Якщо думаєте, що їм не страшно, ви помиляєтесь. Такі люди завжди живуть у вічному страху. В них немає по-справжньому своїх, вірних. Немає побратимів, друзів. Там всі одне одному гієни. Об'єднуються лише, щоб затравити жертву, до розподілу "туші" доживають лише найпідліші... Обрану жертву беруть на страх - в них це називається "на понт", на блеф. Вони так звикли. В кого сідниці тугіші, погляд не відведе, той і переміг. Не треба їх боятись. Найгучніше гавкають і гарчать дрібні цуцики. Гадюка заманює жертву, дригаючи хвостом. Хто повівся, тим і пообідає.

 А найвойовничіші - поранені шакали, в яких з'явився шанс.
Зараз саме так. Беруть на понт, вони так звикли. Промацують, де слабинка на всіх ключових проходах "до хати" чи "до корита". Знайшли, де дах дірявий, і лізуть. А ну ж чи дозволять пролізти в шпарину? Чи дадуть добряче по шиї і залатають дірку? Гієни кусають лише в поранене місце, туди, де болить. Це щоразу, починаючи з 2014р. одні й ті ж місця: території, військо, мова, економіка, міжнародна підтримка, ідеологія.        

І щоразу, не одноразово отримували по шиї. Зараз теж нічого нового. Задача - знову дати по шиї. Гієни втечуть, підібгавши хвоста. В ідеалі, звісно, булоб краще відгородити колючкою і бетонним парканом. Тобто теж нічого нового - вони все життя так живуть, ховаючись від людей за високими парканами, охоронцями, броньованими авто. І звідти плюються отрутою, ловлять на вудочку необережних і слабких до халяви... Зараз задача в них - показати "смотрящим", що вони прислужують справно, не дарма отримують решти з паханського столу.
Задача в нас - добре навернути з коліна знову. Там і місце є мічене, бите, щоб не промазали. І загородити парканом, але колючкою всередину.    

Головне - не боятись. В нас вагома перевага - поки ми на своїй землі, ми сильні. Перикотиполю, навіть цілій навалі, проте без коріння, ніколи не перемогти дубовий гай. За тим, хто боронить своє, свій край, життя цілого народу - цілий Рід. Тверезий розум, добро в серці і... Для пенделя замахнутись якомога краще. Щоб летіли за поребрик. Україна - це НАШ дім!

Леся Борисюк

Додати коментар


Захисний код
Оновити