Мамо, не плач, буде мир на землі.
Буде синєє небо і чистії роси.
І повернуться знову до гнізд журавлі.
І дівчата троянди вплітатимуть в коси.
Будуть внуки у тебе трощить пиріжки.
Я від запаху їхнього й досі аж млію.
З батьком, разом, підправим дубові діжки,
Та й підемо до діда давити олію
Я затримався трішки, та ти не хвилюйся.
Ми тут з хлопцями дещо повинні зробить…
Ти рідненька поспи, ні про що не турбуйся,
До знахарки на долю не йди ворожить.
Буде все як колись, а можливо ще й краще.
Я повЕрнусь з війни. Ну а що ще робить?
Не залишу ж я з батьком вас на призволяще.
Трішки ворогу «всиплем», та й будемо жить.
В. Горда