e-mail: suverenw@gmail.com

Свій погляд

Україна для тих, хто її любить!

Пошук

Найчастіше цікавляться

Відгуків (0)
Відгуків (0)
Ціна: 962.00 UAH
Відгуків (0)
Відгуків (0)
Ціна: 359.00 UAH

Новини з відусиль

Так, справді, півроку і навіть 9 місяців замало, щоб закінчити війну чи вирішити економічні проблеми країни. Але цього цілком достатньо, щоб зрозуміти, чи зможе команда, на яку українці поклали надію по вирішенню вищеозначених проблем, здійснити цей подвиг.

Висновок перший, сумний.

На жаль, ні. Знову ні. В котрий раз - ні.

Держава не курятник, її з коліс не побудуєш, для цього потрібно багато знати, багато вміти і багато думати.

Без програми подолання кризи, та подальшого розвитку держави, яка передбачає не тільки алгоритм розв’язання економічних, а й політичних питань, зусилля Президента та його команди, будуть стрімко сповзати до нуля.

Це не навіювання, це загальновідома істина, підтверджена столітніми намаганнями , різних держав, виправити своє економічне і політичне  становище , що виникло в результаті різного роду лихоліть.

Ця стаття Юрія Нестеренка була опублікована ще в 2016р. Напевно якби Українські політики, насправді, переймалися проблемами держави та її народу, не було б потреби публікувати її зараз на цьому ресурсі. Алеж роки йдуть, політики міняються, та не міняється політика. А коли й міняється то в сторону яку неможливо зрозуміти навіть дуже вдумливим та розважливим громадянам.

"Операция в Крыму накрылась из-за кучки пьяной солдатни - это все, что нужно знать о военном потенциале России"

Прозаик, поэт и публицист Юрий Нестеренко родившийся в Москве, но так и не принявший кремлёвский вариант "Русского мира", высказал в своем блоге мнение относительно Путина, Кремля, "крымской диверсии" и российской политики в целом. Об этом сообщают Патриоты Украины со ссылкой на glavpost.com.

Бытует мнение, что от России и ее недофюрера можно в любой момент ожидать чего угодно, ибо идиоты непредсказуемы. Это не вполне верно. Непредсказуемы лишь те маньяки, у которых злоба сочетается с интеллектом.

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць.
Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
– Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
– Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:

Гроші. Як багато ми про них знаємо і як мало ми вміємо ними користуватися. Одні їх обожнюють, інші клянуть. Але і ті і інші страждають при їх відсутності. Люди самі придумують собі проблеми не бажаючи зізнатися, що проблеми ці - результат їх невігластва, в першу чергу. Задають питання, відповіді на які, очевидні і прості, в тому числі, і щодо грошей. Адже не важко запам'ятати і зрозуміти що гроші це матеріалізований вид фінансової енергії. Зі своїм дуже потужним еволюціонуючим багато століть егрегором. І як будь-яка енергія, фінансова енергія вимагає до себе поважного і дуже уважного ставлення. В іншому випадку у Вас є всі шанси серйозно постраждати від цієї енергії, так як закон причин і наслідків, відносно неї, працює як ніде швидко і ефективно.

Як кажуть поляки: «Нє ма тего злего цо би на добре нє вийшло».

Це я про вчорашній майдан.

Як на мене, то користі Зеленському від нього було більше ніж зла. Якщо не звертати увагу на деякі істеричні застереження, а вірніше сказать погрози та відверте лайно що лилось в його сторону від організаторів, можна вважати що свою позитивну міссію майдан виконав.

По перше, дав можливість Президентові спертись, в переговорах, на негативне ставлення українців до думки що мир їм потрібен за будь-яку ціну.

По друге, чітко проявив хто і скільки готовий буде і далі брехати та перекручувати факти в надії що все можна повернути назад.

Забігаючи наперед скажу що це навряд чи…

Чому? Прочитаєте трохи нижче. Ні не тому що всі обожнюють Зеленського. До нього проблемних запитань дуже багато , але за рішеннями цих проблем і запитань, будемо спостерігати і коректувати їх у міру їх надходження.

Мир за будь яку ціну - означає поступитися противникові всим найдорожчим що в тебе є.

Більш того, визнати правоту цього противника, і відкрити можливість продовжити свою чорну справу далі.

Чи прийнятно це для українців? Очевидно що ні. Чому тоді, владі, дивуватись на реакцію патріотів які не бажають бути заручниками подібної політики..?

Ще одне питання: «А чи здивована влада такою реакцією». Також гадаю, що НІ.

В такому разі, стає очевидним, що влада відпрацьовує чиєсь замовлення. Чиєсь, та тільки не українців.

Намагання видати свою позицію як позицію більшості суспільства, на тій підставі що за тебе проголосувало 74% виборців, чесно кажучи, смішне і недолуге.

По перше не 74%, а тільки трохи більше 30. Це реальність закріплена першим туром виборів. Другий тур це вибір між двох зол. Вибір між цинічною брехнею і недосвідченністю. Але, в такому випадку, завжди є межа за якою результат стає оберненопропорційним.

                                                                                    
Історія суворий вчитель, і життя жорстко карає тих, хто погано засвоює її уроки.
Європа стомилась від війни…
Треба ж… А вона хіба з кимось воює?
Європа хоче сидіти на двох стільцях одночасно…
Це правда!
За 5 років протистояння між Україною та Росією, Європа так і не змогла підтвердити свою міссію гаранта.Всі інструменти які вона змогла задіяти, в забеспеченні своїх гарантій, виявились звичайним мотлохом, бо її економічна і політична залежність від Росії виявилась набагато глибшою ніж вона собі уявляла. 

 Запаморочення від успіхів у російських дипломатів закінчилося очікуваною головомийкою. Так буває, коли люди в своїй тупуватій і агресивній жадібності не можуть вчасно зупинитися. Корону на голові їм поправляють лопатою. І, відверто кажучи, зовсім їх не шкода. Тому що всі неприємності, які РФ отримує на міжнародній арені - заслужені і недостатні.

Отже, вчора зібралося засіданнія Ради безпеки ООН. Найсмішніше, що ініціювала це засідання саме російська делегація. З другої спроби. Для обговорення і, природно, засудження «Закону про мову», який з учорашнього дня вступив в силу в Україні. Перший раз представники Кремля закотили істерику і вимагали скликати Раду безпеки ООН з цього питання ще 20 травня, та були послані в пішу еротичну подорож більшістю учасників. Але не заспокоїлися, канючили, розповідали про неймовірні страждання російськомовної корови Зорьки і розіп’ятих хлопчиків в трусиках з Слов'янську.

     Знов з’явилися, закрутилися, щоб не дай БОГ не забарилися...
- До корита.
     Люди дивляться, та дивуються, переймаються, ждуть, турбуються...
- Сіють жито
     Опозиції, пропозиції, крик, брехня та дурні традиції...
- Не цікаво
     Вже наслухались, вже навірились, вже побачили, вже й зневірились...
- Йдем на каву...

        Якщо думаєте, що їм не страшно, ви помиляєтесь. Такі люди завжди живуть у вічному страху. В них немає по-справжньому своїх, вірних. Немає побратимів, друзів. Там всі одне одному гієни. Об'єднуються лише, щоб затравити жертву, до розподілу "туші" доживають лише найпідліші... Обрану жертву беруть на страх - в них це називається "на понт", на блеф. Вони так звикли. В кого сідниці тугіші, погляд не відведе, той і переміг. Не треба їх боятись. Найгучніше гавкають і гарчать дрібні цуцики. Гадюка заманює жертву, дригаючи хвостом. Хто повівся, тим і пообідає.

Ну яка ж ти перлина?

Звичайна, напомаджена, продажна дівка.

Не приємно звичайно, але хіба ж це відкриття?

Звичайно ні.

Ще в 2015 на цьому ресурсі була опублікована стаття: http://suveren.com.ua/stattis/zagalne/46-ukrajina-vtratila-debaltsevo-evropa-ukrajinu

На жаль вона таки, виявилась пророчою. Хоча… Чому виявилась? Звичайний, аналітичний висновок, з того що відбувалось і відбувається.

Для єврооптимістів це, можливо, і удар. Для реалістів, звичайна політична гра, де політика обслуговує економіку, а не навпаки як Україні.

Є в мене таке давнє спостереження. Ми - українці, на граблі не наступаємо, ми на них танцюємо.

І здається навіть маємо від цього неабияке задоволення. Ходячи по колу, вибираємо між поганим і ще гіршим.

Чи то витримки не вистачає, чи розуму, чи взагалі з головою щось не те, але, в результаті, знову роззявивши рота, слухаємо і плещимо в долоні тим, котрі вже сотні раз роздівали нас до нитки, під фразу відомого персонажу з фільму "Невловимі месники".

- Сьогодні ми у вас одну корову візьмемо, а завтра дві віддамо".

В результаті, якщо щось від корови нам потім і залишається, то це сліди які ведуть з нашого двору. І тим не менше багато хто вірить що ці пройдисвіти, хоча б роги від їхньої корови, таки, повернуть.

ДАРЕМНО!

Клептоман не може не красти, а шахрай не може не дурити - природа така!

Єдине що вони, насправді можуть, то це підвищувати рівень своєї майстерності та безпринципності. І треба віддати належне, роблять вони це досить сумлінно, не скуплячись вкладати, раніше видурене, в нові проекти, по експроприяції залишків у, досить вже зубожілих, українців. 

Ще ніхто так точно не описував!

Пояснення того, як розумовий процес відбувається у чоловіків, а як – у жінок, з’явилося на сайті Tickld. Його автор – міжнародно відомий комік і спікер Марк Гунвор.

Жінки влаштовані набагато складніше, ніж чоловіки. У чоловіків все просто, у жінок – складно. Знаєте, чому?

Тому що у нас абсолютно різний біологічний пристрій мозку. Я почну з чоловіків.

Чоловічий мозок – це пристрій, в якому панує ідеальний порядок. У нас все розкладено по окремих коробках.Секс – в одній «коробці», спорт – в другій, робота – в третій. У нас є багато коробок буквально для всього. У нас є «коробка» для автомобіля, є «коробка» для грошей, є «коробка», де зберігаються думки про роботу. Є “коробка” для вас, жінок. Є окрема коробка для дітей. Окрема коробка – це думки про матір. Вона десь там, в підвалі.

1. Найперша Конституція в світі була створена українцем Пилипом Орликом. 5 квітня 1710 його обрали гетьманом запорізького війська. У цей же день ним було оголошено «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі тільки в 1791 році.
 
2. В 1934 році в Парижі на конкурсі краси мов українська мова зайняла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. Мелодійність же української визнана другою найгарнішою серед мов світу, після італійської.

Сашко відчував, що вмирає. Лежачи на потрісканому бетоні нового терміналу, з десятком осколків в тілі, він холодіючими пальцями намагався дотягнутися до чеки - підірвати разом з собою наближаючихся орків .. ..вибух, біль, світлий тунель перед очима. Раптово Сашко побачив своє покалічене, усипане уламками тіло з боку. Він зрозумів, що мертвий. Як не дивно, страху не було. Була неймовірна легкість і ясність свідомості. Єдине, про що він шкодував, було те, що перед останньою атакою він так і не встиг написати мамі. Але тепер він все одно не зможе її побачити - вирішила душа, і відправилася в далеку дорогу на рідну Львівщину. Пролітаючи над Україною, солдат бачив все. Він бачив, як зійшли з розуму запорізькі пенсіонери, бризкаючи слиною, проклинали тих хто зносили пам'ятник Леніну "фашистів". Бачив, як шикувалися черги за гречкою, яку роздавали Вілкул і Кернес. Бачив обдовбанне київське бидло, збивше дитину, і суддю, який відпустив це бидло під заставу в $ 10000. Бачив рівненське рагульйo з лопатами, що знищує рідну землю заради шматка бурштину.

Як завжди в кінці кожного року, настає час коли потрібно підводити підсумки.

І нажаль, фраза наших, тепер вже, ворогів: «Грошей не має, але ви тримайтеся» як ніколи відповідає становищу, в якому Україна буде зустрічати новий 2019 рік. Цілком зрозуміло що новий рік буде ще більш напруженим чим той що залишається в минулому. До всіх проблем, які ми вже маємо, долучиться ще одна, величезна та   тяжка - проблема виборів. І тяжка вона не тому що суспільству в черговий раз доведеться зануритись в багно, яким кандидати будуть щедро поливати один–одного. (Кінець-кінців це іноді, буває навіть весело). Тяжко від того що вибирати треба, а нема з чого. Нинішня влада на чолі з нинішнім президентом настільки яскраво засвітила свою неспроможність вирішувати проблеми українців, що, напевно, небо має впасти на землю щоб він був вибраний на другий строк.

Щемить душа і серце тихо плаче.
І щоку росить знов, непрохана сльоза.
І добре що ніхто того не бачить,
Як смуток наче морок наповза…
 
Ми памятаєм все, і хай усі згадають,
За що стояв народ, за що лилася кров.
Герої не помруть, Герої не вмирають!
Як не вмирають: СЛАВА, ВІРНІСТЬ і ЛЮБОВ.
 
Василь Горда.
 
Подивіться цей відеоролик до кінця, це варто побачити та згадати. Згадати і нам, і владі, і нашим ворогам.

Іловайськ
1. Онищук Юрій Віталійович, 27.04.1990 р.н.
2. Безручак Андрій Іванович, 17.01.1981 р.н.
3. Іщук Володимир Степанович, 14.08.1984 р.н.
4. Шилік Анатолій Вікторович, 16.09.1976 р.н.
5. Беца Ігор Миколайович, 07.01.1978 р.н.
6. Бугайчук Сергій Анатолійович, 28.09.1988 р.н.
7. Пасічник Олександр Валерійович, 19.03.1982 р.н.
8. Лучук Роман Олександрович10.08.1994 р.н.
9. Павляшик Микола Анатолійович, 25.05.1992 р.н.
10. Брик Дмитро Юрійович, 29.08.1993 р.н.

Я не хотів би нагадувати ту банальну істину, що земля України належить українцям. На сьогодні це скоріше лозунг, а не реальність, тому в сторону лозунги, а про реальність трохи глибше.

Так от, реальність полягає в тому, що більшість земельних ресурсів сільськогосподарського призначення, якими сьогодні оперують «сірі» латифундисти, в кінечному результаті, контролюються громадянами що мають в своєму користуванні паспорти російської федерації.

Попередні можновладці досить продуктивно сприяли розвитку такої ситуації та трохи не встигли - переграли самі себе, створивши ситуацію, результатом якої народився МАЙДАН та відчуття національної гідності в звичайних українців.

Известный журналист и телеведущий Владимир Познер долгое время не хотел ничего говорить по поводу политический баталий между Украиной и Россией, но в итоге все же решил высказаться.
Обычно осторожного Познера прорвало…
Владимир Познер: “Вот не хотел писать ничего про Крым, точнее, хотел, но запрещал себе, потому что столько уже написано, и верных слов сказано, и вранья государства на поверхность вытащено, что и добавить вроде нечего. Но оказалось, что столько моих знакомых, которых я считал адекватными людьми, быстро запросились в бан на всех соцсетях, и показали такое свое лицо, которое не у каждого пенсионера на митинге коммунистов увидишь. Поэтому пишу этот пост и буду на него впредь ссылаться, чтобы не писать снова много букв.