Свій погляд

Впродовж свого життя звичайна робоча бджола встигає пролетіти 800 кілометрів, відвідати майже мільйон квітів та виробити біля 1/12 чайної ложки природного солодкого меду. Але, як виявилося, дивовижний працеголізм – далеко не єдиний бджолиний хист.
Смугасті комахи вміють рахувати до чотирьох та дуже добре піддаються дресируванню.
Протягом останніх 15 років вченими розроблена особлива методика, завдяки якій бджоли навчилися ідентифікувати більше 60 різних запахів. Таким чином вони допомагають виявляти у людини небезпечні захворювання – рак, туберкульоз, діабет, знаходять збагачений уран, кристалічний метамфетамін і TNT – головний компонент протипіхотних мін, від яких щорічно гинуть й отримують каліцтва десятки тисяч людей по всьому світу.

30 років ми чуємо що держава не ефективний власник. Тим не менше 30 років розпродажу державного майна, в приватні руки, нічого крім зубожіння українцям не принесли. 30 років нас лякають байками про про соціалістичне минуле. Тим не менше за всі ці 30 років ні одна лідируюча група людей, якій українці так необачно довіряли свої долі, не змогла навіть на чверть наблизитись до минулого рівня соціального захисту своїх громадян. І якщо «подвиги» комуністів важко сприймати серцем, то зрозуміти, на існуючому на той час, світовому історичному та політичному фоні все ж можна. Перша світова, революція, громадянська, друга світова, все стиснуто в 4 десятиліття. Смерть та дикі танці, на кістках собі подібних, розглядались як нормальна складова загальної еволюції. І це стосувалось не тільки соціалістичного а і капіталістичного напрямків розвитку. Достатньо згадати заражені віспою ковдри які продавали індійцям Америки, чи куклускланівців, чи Хіросіму й Нагасакі, та й напалмові бомбардування В’єтнаму теж важко віднести до цивільних технік співіснування гомосапієнсів.

Дивують мене деякі «просвітлені», які намагаються довести українцям що в 21 столітті такі явища як націоналізм та патріотизм - пережитки минулого і вони беззаперечно є гальмом подальшого розвитку держави.

Мовляв світ має бути відкритий для будь кого і в будь якій своїй частині.

Так то воно так, але трішечки не так! Як казав відомий сценічний персонаж - Шельменко деньщик.

Якщо погодитись з тезою що велике є подобою малого, то маю зазначити – світ, це велике село. А в селі як? Можеш зайти до будь якої оселі (якщо тебе туди запрошують або чекають), але це ще не значить що це твоя оселя і ти в ній можеш «качать свої права». Якщо в цій оселі прийнято знімати взуття при вході, то в тебе є два варіанти, або зняти його біля порогу, або залишатися знадвору. Звичайно ти можеш підти за третім варіантом, проігнорувавши звичаї дому, і попертися в своїх брудних черевиках по чистих килимах залишаючи кавалки глини чи піску, задовольнивши своє низькорівневе его, але тоді всі подальші події залежатимуть від волі та мужності господаря. Якщо господар малодухий, він спробує умовляннями попросити тебе вийти з дому, або зняти черевики. Але якщо господар духовитий, то незалежно від росту ваги та інших антропометричних показників, спробує виштовхати тебе в плечі, під три чорти, на вулицю.