Свій погляд

Кожного дня просипаючись, ловиш себе на думці, що так чи інакше твій день починається з нагадування що ми не москалі, у всьому винні комуністи і не всі пам'ятники, радянського минулого, повалені безповоротно. Тому бійтель комуністів, бійтесь москалів, бійтесь КОВІДу і взагалі бійтесь всього що вас оточує, та шукайте гроші - щоб ваші страхи не справдились.

Мимоволі згадуєш 90ті..., і знову ловиш себе на думці, що методи роботи держави нічим не відрізняються від методів рекетирів які, так само, "бажаючи захистити" "своїх" бізнесменів роздівали їх до нитки, придумуючи різного роду "страшилки", часто настільки безглузді, що важко було збагнути, як до такого можна було додуматись взагалі.

Звичайно такі роздуми примушують порівнювати часи минулі з часами теперішніми, і як не крути, а висновок, при всьому негативі, яке в собі закарбувало минуле, далеко не на користь теперішнього часу.

І ще одна крамольна думка...

Ефективність, результати та перспективи різного роду реформ в Україні, можна чітко оцінити та спрогнозувати на прикладі однієї з найбільш важливих – реформі системи охорони здоров’я. Ще довго, народові, дурили б голови називаючи чорне білим і навпаки, та як завжди, допомогло нещастя.

Пандемія безапеляційно поставила крапки в сперечанні безмозглих реформаторів, жирною рискою підкресливши їх бездарність, самовпевненість і цинізм. В черговий раз (Чи нам звикать?) народ опинився в абсолютно звичній для нього ситуації яка визначається загальновідомою фразою: «Проблема потопаючих, то справа самих потопаючих» а підгрунттям для неї є інша не менш відома фраза на якій вибудовується вся українська політика і звучить воня як: «Проблеми індійців, шеріфів не турбують». І хоча Україна не Америка, тим не менше, цей саркастичний, девіз настільки укорінився в середовищі українських політиків, що вони готові виголосити його на рівні національної ідеї.