e-mail: suverenw@gmail.com

Свій погляд

Україна для тих, хто її любить!

Пошук

Новини з відусиль

Дивують мене деякі «просвітлені», які намагаються довести українцям що в 21 столітті такі явища як націоналізм та патріотизм - пережитки минулого і вони беззаперечно є гальмом подальшого розвитку держави.

Мовляв світ має бути відкритий для будь кого і в будь якій своїй частині.

Так то воно так, але трішечки не так! Як казав відомий сценічний персонаж - Шельменко деньщик.

Якщо погодитись з тезою що велике є подобою малого, то маю зазначити – світ, це велике село. А в селі як? Можеш зайти до будь якої оселі (якщо тебе туди запрошують або чекають), але це ще не значить що це твоя оселя і ти в ній можеш «качать свої права». Якщо в цій оселі прийнято знімати взуття при вході, то в тебе є два варіанти, або зняти його біля порогу, або залишатися знадвору. Звичайно ти можеш підти за третім варіантом, проігнорувавши звичаї дому, і попертися в своїх брудних черевиках по чистих килимах залишаючи кавалки глини чи піску, задовольнивши своє низькорівневе его, але тоді всі подальші події залежатимуть від волі та мужності господаря. Якщо господар малодухий, він спробує умовляннями попросити тебе вийти з дому, або зняти черевики. Але якщо господар духовитий, то незалежно від росту ваги та інших антропометричних показників, спробує виштовхати тебе в плечі, під три чорти, на вулицю.

От і в Україні приблизно так. Прийшов великий, але не досить розвинутий сусід, і преться своїми брудними лаптями по чистих килимах, до столу, щоб «погаварить». Йому кажуть: «Вийди! Побалакаємо на вулиці.» А він все одно преться аж спотикається, бо на столі: і закуска, і до закуски, і слина котиться, і рефлекси працюють, і гальма вже відмовили.

Звичайно мешканці оселі, від такого «щирого» нахабства, трохи отетерівши, та все ж швидко прийшовши до тями, заходились виштовхувати «неотесаного» гостя, в напрямку з якого прийшов, та виявляється не все так просто. Мало того що сусід дико опирається, то ще й з вулиці якісь дивні голоси: «Зачем вы его гоните, его и так Бог обидел. В одном селе живём, по одних улицах ходим, как не стыдно…».

Ну а тепер без алегорії. Десь рік назад.

За повідомленням euronews в Ізраїлі, після бурхливих дискусій в Кнесеті (парламенті) був прийнятий закон, що визначає цю державу як "національний простір єврейського народу".
Противники закону вважають, що він підриває основи демократії та порушує права живущих в Ізраїлі арабських меншин.
Прем'єр-міністр Ізраїлю, Біньямін Нетаньяху закон підтримав.

"Держава Ізраїль - це національна єврейська держава. У ній рівні права для всіх громадян, хочу це підкреслити. Але права ці відносяться тільки до представників єврейського народу: і прапор, і гімн, і можливість еміграції євреїв з інших країн - все це частина нашої національної символіки ", - заявив він.

Закон був схвалений в уряді Ізраїлю 14 голосами проти шести. Серед його супротивників виявилися міністр юстиції Ципі Лівні та група міністрів з ліберальної центристської партії "Єш Атід", в тому числі глава цієї партії, міністр фінансів Яір Лапід.
Закон, який викликав бурю емоцій у обговорючих його політиків, був прийнятий на тлі зростаючої напруженості в рядах арабської меншини Ізраїлю.

П'яту частину восьмимільйонного населення Ізраїлю складають араби, які мають рівні з єврейською більшістю, громадянськими правами, включно з виборчими, але часто скаржаться на фактичну дискримінацію. Асоціюючи себе з палестинцями, багато хто з них веде боротьбу не тільки за підвищення власного статусу в ізраїльському суспільстві, але і відстоює права одноплемінників, які живуть на окупованих територіях. На повернення до своїх домівок також претендують мільйони розкиданих по світу палестинців, які в різні роки втекли з території сучасного Ізраїлю.

У деяких своїх версіях, які також будуть представлені парламенту і будуть використані для формування єдиного документу, закон про єврейську державу передбачає, за даними місцевих ЗМІ, позбавлення арабської мови статусу державної, яка використовується на ряду з івритом. Ще один спірний пасаж - інституалізація єврейського релігійного права, єврейської традиції як "джерела натхнення" для сучасної нормотворчості.

До чого це я? У євреїв з арабами своя історія і вони самі мають розібратися хто кому Рабінович і хто в яких черевиках по чиїх килимах ходить. Все що хотілося б українцям – щоб в їх оселю не перся будь хто зі своєю: чи то Біблією, чи Торою, чи Кораном, без запрошення. Часи міссіонерства пройшли, настали часи або друзів, або ворогів і тут без патріотизму, ну ніяк не обійтись.

В.Горда