Не знаю що їх примусило проснутися… Чи то совість, чи відвага та впертість українців, чи розуміння того що іншого випадку, розвалить це гніздо ідіотизму, в них не буде, та вони таки долучились до нашої боротьби і забезпечили можливість дати зрозуміти ворогові, що окрім облизня та товарів з просроченою гарантією в вигляді грузу 200 він нічого іншого не отримає.
«Запрягали» правда, невиправдано, довго і багато хто з великою неохотою, але «віз» таки зрушили.
Війна, як завжди, підняла сміття на поверхню, чітко проявивши всі «цінності» якими так пишався «цивілізований» світ. Цінності, як виявилось, дещо перележали і почали попахувати, досить неприємним запашком.
За інформацією опублікованою інтернетвиданням «Українська Правда», у Києві відкрили Veteran Hub – перший відкритий простір для ветеранів та громадських організацій, що працюють у сфері ветеранських справ.
Він знаходиться за адресою: вул. Мельникова, 42 на 20-му поверсі телецентру "Олівець".
Дослівно з матеріалів «Української Правди» це виглядає так:
Veteran Hub – це адміністративний центр для надання послуг із соціальної, психологічної, юридичної підтримки, а також – освітня платформа для важливих заходів.
Спочатку хотів написати: «Розповідь звичайної луганчанки». Потім постукав себе по голові… В тому то і справа що незвичайної. Російськомовна, росіянка по паспору, але українка подуху, і надзвичайної мужності, сили волі і честі. Про неї можна книжки писати… Втім сьогодні, вона сама про себе.
В оригіналі.
СТАНИЧНО-ЛУГАНСКИЙ РАЙОН.
Небольшая история о большой дружбе и о любви, о чести и достоинстве, о мужественности и о подлом предательстве ...
Ці рядки, писала людина для якої Україна, то її друга, а скоріше перша релігія. У якої, незважаючи на її тендітнісь, духу та стремління до перемоги, в 100 разів більше ніж у тих хто за своєю посадою, статтю та іншими якостями мав би цю перемогу забезпечувати.
Пани головнокомандуючий та міністр оборони, повинні ці рядки читати кожен день, аж поки вони не зникнуть з нашого ресурсу через невідповідність дійсному.
Вибач Лесічко, що публікую твій відчай без твого дозволу, та гадаю воно того варте.