e-mail: suverenw@gmail.com

Свій погляд

Україна для тих, хто її любить!

Пошук

Новини з відусиль

Так, справді, півроку і навіть 9 місяців замало, щоб закінчити війну чи вирішити економічні проблеми країни. Але цього цілком достатньо, щоб зрозуміти, чи зможе команда, на яку українці поклали надію по вирішенню вищеозначених проблем, здійснити цей подвиг.

Висновок перший, сумний.

На жаль, ні. Знову ні. В котрий раз - ні.

Держава не курятник, її з коліс не побудуєш, для цього потрібно багато знати, багато вміти і багато думати.

Без програми подолання кризи, та подальшого розвитку держави, яка передбачає не тільки алгоритм розв’язання економічних, а й політичних питань, зусилля Президента та його команди, будуть стрімко сповзати до нуля.

Це не навіювання, це загальновідома істина, підтверджена столітніми намаганнями , різних держав, виправити своє економічне і політичне  становище , що виникло в результаті різного роду лихоліть.

При цьому необхідно розуміти, що програма - це досить продуманий та обґрунтований алгоритм почергового вирішення проблем, а не список переліку передвиборчих обіцянок.

З останніх же подій, після виступів кількох міністрів і депутатів, діючої влади, стає очевидним, що про народ, ніякого розуміння, вони зовсім не мають, тому скоріш за все, це не слуги народу, а його похоронна команда.

Єдина партія, яка має щось подібне до програми – «Батьківщина», все інше - мотлох.

З цього висновок другий, рекомендаційний.

Українцям взагалі не треба розглядати кандидатів в органи влади, які не мають програм  виходу з кризи, більш того програм, які не пройшли широкого обговорення в суспільстві.

Проблема очевидна: замість творчого, інтелектуального підходу, ми будемо мати все ті ж самі казки, про необхідність розпродати, створене пращурами та рясно полите їх потом і кров’ю, державне майно.

Побудувати державу на філософії, що вона є неефективним власником чи менеджером, і тому треба побільше розпродати її власності, - це не просто дурня, це чистої води шарлатанство. Будь які протилежні запевнення, хто би їх не озвучував, є індикатором невігластва і шахрайства. Спростувати їх тезу дуже просто.

Якщо держава є неефективним власником, то яким принципом вона керується, утримуючи в своєму управлінні армію, суди, правоохоронні органи? Хоча, правду сказати, спостерігаючи за роботою цих органів, можна з впевненістю констатувати, що держава таки і справді неефективний як власник, так і менеджер.

Проте, ніхто не має таких могутніх законодавчих, правових, політ економічних чи силових важелів управління процесами, як держава . То яким чином вона може бути неефективним власником чи менеджером? Без сумніву, неефективними можуть бути тільки чиновники, які нездатні користуватись цими важелями.

Є й інший варіант, для розгляду цього парадоксу. Країну цілеспрямовано ведуть до краху, особи, які ні по духу, ні по суті не є українцями. Їхня сутність - служіння Мамоні. Створювати вони нездатні за визначенням, зате непогано себе почувають на теренах торгівлі. Чим торгувати - Україною чи сірниками, для них однаково. І проблема у них тільки одна – гроші?

Зараз вони підкрадаються до пенсійного фонду, пропонуючи перенести проблеми забезпечення пенсіонерів на їх дітей. Воно то зрозуміло, попередники майже все більш-менш ліквідне розпродали, красти ні з чого - залишилась земля, та пара - трійка стратегічних об’єктів, навколо яких, в разі чого, підніметься такий галас (і не тільки в Україні), що, дай Боже встигнути своєчасно накивати п’ятами. Не до грошей буде.

А тут перед носом 350 мільярдів гривень… Які так важко красти бо хочеш не хочеш, а віддавати треба - все ж пораховано.

Алеж так хочеться, такий ресу-у-рс… Аж щелепи зводить.

От і пропонують нам дозволити скористатися цим ресурсом начебто в благих намірах – для будівництва доріг, шкіл і ще чогось, що буде побудовано, як завжди абияк, але за дурнувато великі гроші, а скоріше за все, не буде побудовано зовсім, як славнозвісна "Лікарня майбутнього", під протекторатом пріснопам’ятного в політиці президента В. Ющенко.

При перших же спробах нав’язати нам таку думку цю публіку треба гнати від державних справ, «брудним віником під три чорти», з послідуючою поміткою в автобіографії «Не ефективний» і більше ніколи не затримувати на ній погляд і взагалі не звертати уваги, крім випадків виконання кримінальних покарань.

Якщо вірити мудрості предків, біда одна не ходить. Коли досвіду або знань не вистачає, а перед людьми якось звітувати треба, то все рівно треба щось робити, ну хоча б вигляд, що щось робиться.

Нічого кращого як «турборежим» колективний інтелект, випестуваний в нічних клубах, придумати не зміг. Навіть крах попередників, які теж "клепали" закон за законом під виглядом найшвидшого просування реформ , без огляду на те, що ці закони апріорі не можуть працювати, нічого не навчив молоду, але вкрай самовпевнену команду.

Не те, щоб «турборежим» є зовсім збитковою технологією… В старі часи це спрацьовувало, як наприклад, в випадку з Чорнобильською АС. Але то були інші часи і інша філософія, яка сильно обмежувала повноваження «безголових» чиновників, чим забезпечувалась безпека від дурних рішень. Взагалі, в ті, старі, часи, чиновники досить глибоко переймались питаннями персонального іміджу, особливо інтелектуального, і особливо в очах простих громадян. Вже, починаючи з 60-х, комуністи дбали не так про кількісний, як про якісний склад своєї партії і це примушувало чиновників дослухатися до думки спеціалістів. Незважаючи на те, що це також не вберегло їх від катастрофи, тим не менше, організаційно, це було щось. Те, що ми маємо сьогодні, це ніщо. Це абсолютно непорівнювані речі.

Сьогодні це демагоги, дилетанти, дибіли, але не ДЕРЖАВНИКИ.

Про таких кажуть – «мотлох», примітивний нікчемний «мотлох», місце якому не в парламенті чи кабінеті міністрів, а на величезному смердючому смітнику української політичної історії.

Зеленський порвторив туж саму помилку що і його попередник Порошенко.

Пертись на вибори, з наспіх "зклепаною" командою і надією на успіх, без чіткого розуміння глибини проблем і обмеженості ресурсів, для їх вирішення, це невігластво.

Зеленський мав би зробити висновки з провалу попередників, натомість: «УВИ і АХ», як казали наші недолугі сусіди. А сьогодні ще й вороги.

Оманливі 74% голосів це не довіра, це надія - надія на те, що молодму інтелектуально розвинутому, але малодосвідченому Президентові, вистачить розуму, щоб залучити до спільної. державної роботи, більш досвідчених політиків та економістів.

Нажаль за 9 місяців дуже сумнівної роботи і тенденцій, команди президента, надія «випарувалась», а разом з нею «випарувались» і процентів 50 підтримки електорату.

Звідси висновок третій. Попереджувальний.

Яким би «святим» не був Президент Зеленський чи хто інший, він повинен пам’ятати: «Короля грає свита». Тому, або він підбере інтелектуально розвинуту, патріотично спрямовану свиту, або народ буде гратися його короною в футбола.

В.Горда