e-mail: suverenw@gmail.com

Свій погляд

Україна для тих, хто її любить!

Пошук

Новини з відусиль

04.08.2021р. біля Кабміну, доведений до відчаю ветеран війни з російськими окупантами, Володимир Прохнич, з гранатою в руці, погрожував підірвати себе і оточуючих чиновників, намагаючись таким чином, привернути увагу влади до проблем ветеранів війни.

Немає потреби дебатувати з цього приводу, на предмет законності чи правомірності його дій.

В державі, де чиновник не несе відповідальності за дії які, приводять громадян до стану крайнього відчаю, що в свою чергу призводить до дій, цих громпадян, небезпечних для оточуючих, вони, в своїх діях мають право і будуть використовувати методи впливу, на владу, на свій россуд.

Це стосується не тільки ветеранів, а і будь якої частини суспільства.

-Хочете щоб не крали? Забезпечте можливість працювати.

-Хочете щоб не вбивали? Забезпечте ефективну роботу поліції та армії.

-Хочете щоб поважали? Покажіть що ви інтелектуально розвинуті, патріотично спрямовані, професійно підготовані, державні діячі.

В іншому разі «ПАЛІЇВЩИНА, КОЛІЇВЩИНА, і інша БЕЗЗАКОНЩИНА» на вашу голову гарантована.

Помиляються ті хто тішить себе думкою, що третій майдан неможливий. Можливий ще й як! Це буде майдан ініційований не олігархами, а майдан ветеранів і волонтерів. І повірте мені, народ за ними стане, як став у цій війні. Тому наплюйте на висновки політтехнологів, які це заперечують і не забувайте що це Україна.

А щоб було зрозуміліше:

- Народний артист України Анатолій Матвійчук написав дуже емоційного вірша "ЛЮДИНА З ГРАНАТОЮ", який присвятив Володимиру Прохничу.

Ну от і все. Пробачте, побратими.
Терпець урвався. Нерви на межі.
Я хочу побалакати із тими,
Хто наче б то свої, але... чужі!
 
Вони сидять в просторих кабінетах
На пагорбах печерських в тишині,
Вони не в бліндажах і не в наметах,
Не в сутінках АТО, не на війні.

Мене дістала ця братва пихата,
Яким моя земля не дорога -
В моїй долоні бойова граната,
А в серці – справедливості жага.

Я знаю, в них ні болю, ні провини,
Вони - лише державні упирі,
Куди вони ведуть мою країну?
І що розпродають за хабарі?!

Не можу більше плакати щоночі,
За друзями, яких уже нема,
Я хочу подивитись в їхні очі,
Що в тих очах – чи світло, чи пітьма?

Забувши про останню обережність,
З гранати я висмикую чеку –
Я відсвяткую власну Незалежність,
Можливо, що востаннє на віку.

Ще моя гідність щось для мене значить.
Вона святіша за пусті слова...
А люди – зрозуміють і пробачать,
Чому моя війна іще трива...

4.08.2021 А.Матвійчук

Додати коментар


Захисний код
Оновити