30 років ми чуємо що держава не ефективний власник. Тим не менше 30 років розпродажу державного майна, в приватні руки, нічого крім зубожіння українцям не принесли. 30 років нас лякають байками про про соціалістичне минуле. Тим не менше за всі ці 30 років ні одна лідируюча група людей, якій українці так необачно довіряли свої долі, не змогла навіть на чверть наблизитись до минулого рівня соціального захисту своїх громадян. І якщо «подвиги» комуністів важко сприймати серцем, то зрозуміти, на існуючому на той час, світовому історичному та політичному фоні все ж можна. Перша світова, революція, громадянська, друга світова, все стиснуто в 4 десятиліття. Смерть та дикі танці, на кістках собі подібних, розглядались як нормальна складова загальної еволюції. І це стосувалось не тільки соціалістичного а і капіталістичного напрямків розвитку. Достатньо згадати заражені віспою ковдри які продавали індійцям Америки, чи куклускланівців, чи Хіросіму й Нагасакі, та й напалмові бомбардування В’єтнаму теж важко віднести до цивільних технік співіснування гомосапієнсів.