Світ-2021

Зараз уже можна констатувати, що підготовка до прем’єри п’єси під умовною назвою «Міжнародні відносини-21» у глобальному театрі сучасного абсурду майже завершилася. Головні дійові особи та виконавці визначені. Усі вони добре запам’ятали свої репліки, написані виключно для них, та навчилися промовляти, незважаючи на репліки своїх колег по сцені. Хоча, як заведено у міжнародній політичній драматургії, усі вони готові і до імпровізації. Усе залежить від атмосфери на сцені і в меншій мірі – у глядацькій залі та ще від того, як поведе себе суфлерська будка.

Декорації розставлені, куліси розмальовані. Задник, після останнього візиту глави європейської дипломатії Ж. Борреля до Москви набув біль-менш певного обрису. Саме цього шматочка глобального пазлу не вистачало, аби зробити хоча б загальний висновок про жанр майбутньої вистави.

У ній, як уявляється, буде все: дещо від трагедії, дещо від комедії, змішаються нерозділена нав’язлива любов і помста за небажання відповісти взаємністю, а також нескінченна мелодрама з елементами водевілю у виконанні дипломатів та експертів про новий світовий порядок та про обов’язкове гарантоване місце в ньому для північної сусідки.

Але, знову до вистави. Отже, на кінець січня визначився (хоча б теоретично) зі своєю роллю її американський учасник. «America is back» вселяє надію на те, що хоча б суфлерська будка не пустуватиме, як за часів попередньої вашингтонської трупи. Наскільки ефективною буде її вплив на гру акторів, покаже час. Але вже сама присутність суфлера дисциплінуватиме виконавців. А якщо він ще й зуміє налагодити нормальний сценічний діалог між більшістю акторів, то віртуальний «глобальний театральний Оскар» йому забезпечений, мабуть, уперше за всю театральну історію.

Росія у своєму намаганні вибитися в артистичну аристократію, зробила все, аби «побити горшки» у відносинах зі своїми європейськими колегами. Уже згаданий візит головного дипломата об’єднаної Європи до російської столиці (перший за останні 3 роки, до речі) засвідчив, по крайній мірі, три речі: у Брюсселі продовжується інституційна криза, дискусія щодо доцільності візиту Борреля та його результатів – лишнє тому підтвердження. Друге, Москва не розглядає європейців, як достойних її політичної гри партнерів. І, нарешті, третє, діалог їй не потрібен, вона вважає що й сама зможе виконати головну партію, а своїм європейським колегам відводить другорядну роль, десь там вглибині цьогорічної політичної сцени.

Вірніше, Кремль розраховує на діалог, але не з Європою, яку він своєю зневажливою поведінкою, фактично позбавляє міжнародної суб’єктності. Усі зусилля Москви спрямовані на можливість грати на авансцені виключно зі своїми «заклятими друзями» із-за океану. Усі інші мають підтанцьовувати.

Додатковий імпульс таким очікуванням Кремль отримав, як він сам вважає, після дзвінка щойно обраного американського президента російському колезі. І не пропустив можливості продемонструвати цей факт європейцям.

Правда, поки-що тримає паузу великий східний актор – Китай, але це явище тимчасове. Як тільки почнеться дійство, він ввіллється у гру, не сумнівайтесь. Традиції китайського політичного театру повні таїнств та тіней.

Отже, спектакль обіцяє бути захопливим. Тож, запасаємося біноклями, вмощуємося зручніше. Оркестр уже в ямі і налаштував свої інструменти. Скоро підніметься завіса…

Петро Копка